Codein напиток Lean (лин)
Я как-то новый раз купила закладки, что-то новенькое хотелось попробовать. Знала, что это опасно, но чувствовала адреналин прокачку уже в крови. Докупила кодеин, чтобы сделать своим друзьям пирсинг - что-то экстремальное, чтобы запомнилось. Мы ведь не нюхаем ромашки, мы захотели настоящих ощущений, свободы и безбашенности.
Промокашка долго не заставила себя ждать. Ходили по тусам, скидывались, чтобы впарить друзьям это новое наше открытие. Правда, не все понимали, что лежит в наших руках - для нубов это было слишком сложно. Но мы были прикольными и разбавили кодеин, чтобы им было легче втереться в нашу наркотическую атмосферу.
Молли с поездкой на волне дала свои ощущения. Мы не часто ее использовали, чтобы не потерять эффект. Но когда решились, было нереально круто - ведь это был настоящий кусок чего-то непостижимого. Терпкий вкус свободы, такое ощущение, что ты летишь, и вокруг все краски яркие и яркие.
Сделав пирсинг, я почувствовала себя особенной. Но у нас были и проблемы - кто-то из друзей втерся слишком сильно и попал в больницу. Но мы продолжали свои эксперименты. И это был наша реальность.
Нубы посыпаются с небес, но только единицы проникают в наши круги.
Мы сидим тут, на грани, на краю глубокого омута. И, хотя это может показаться странным, но у нас есть своеобразный кодекс, где мы общаемся с истинными наркоджентельменами. Часто задумываюсь, что это все не то, чего я хочу. Жизнь в тумане наркотиков - это не жизнь. Мы забиваемся, чтобы забыть, но на самом деле лишь откладываем проблемы в долгий ящик. Не идите по моим следам. Я сама разочаровалась, оказавшись в этой жуткой гонке. И хотя моя история началась с пирсинга и закладок, я поняла, что нужно менять свой путь и выбирать другую реальность. Ведь вне наркотиков есть мир, который стоит открыть.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
